Бытие

На запрошення Незалежної медіа-профспілки України до Києва їде «миротворча місія» Європейської федерації журналістів. «Миротворці» планують пробути з 19 по 21 лютого. Офіційною метою візиту є моніторинг ситуації, пов’язаної з дотриманням прав представників ЗМІ у ході висвітлення подій на Майдані. А неофіційною – в НМПУ вважають, що за сприяння європейців їм вдасться «знайти спільну мову» з «сотниками» Євромайдану, які перешкоджають професійній діяльності журналістів.
НМПУ запросила «перемовників», зважаючи на численні скарги журналістів щодо перешкоджання представниками «загонів самооборони» столичного Євромайдану здійснювати їх професійну діяльність на території наметового містечка, які далі замовчувати вже несила. Ситуація вкрай загострилася після того, як на Майдані почали створюватися загони Самооборони.
На даний час відповідальними представниками НМПУ Оксаною Винничук та Андрієм Яніцьким розробляється програма проведення візиту.
Задля налагодження співпраці в НМПУ планують виступити з ініціативами проведення спільних нарад-тренінгів для журналістів і «сотників самооборони». Крім того, в НМПУ розробили типові посвідчення-інструкції для журналістів.
Що це? Подвійні стандарти у професії? Адже кожне слово чи дію МВС трактують як порушення свободи слова, а те, що на Майдані журналісти нічого знімати не можуть, а тим більше у приміщеннях – нормально! Те що російських журналістів буквально викидають з Майдану, називаючи провокаторами, це Європа?
Нагадаємо, раніше ЄФЖ заявляла про своє глибоке обурення надзвичайно жорстокими нападами українських спецпідрозділів на журналістів, які висвітлювали масові протести в Києві та писала листи європейським лідерам, висловлюючи свою глибоку стурбованість із приводу погіршення становища журналістів в Україні та закликаючи їх до вжиття заходів.
Чому ж ЄФЖ мовчить у даному випадку, адже у даному випадку свобода слова та обличчя незалежної журналістики страждають не менше.

Так само, як апетит приходить під час їжі, жага до влади приходить, коли хоч трохи до неї доторкнувся. Це в повній мірі відчув на собі комендант Євромайдану Андрій Парубій.
«Звання» коменданта дуже швидко перестало задовольняти нездорові амбіції Парубія, який очевидно уявив себе справжнім генералом. Для кожного генерала потрібне військо, тому депутат розпочав справжню експансію по підкоренню власній персоні підрозділів самооборони Майдану.
Першочергово, Парубій хоче захопити владу на загонами, сформованими «Свободою» і «УДАРом». І не хвилює псевдогенерала те, що фактично буде захоплювати те, що належить союзникам по опозиції. Найближчим часом Парубій спробує всіма правдами й неправдами здобути у керівництва «тягнибоківців» і «кличківців» поіменні списки загонів самооборони. Мають в цій справі допомогти і зв’язки коменданта в лавах націоналістів.
І якщо викладене вже тягне на синдром Наполеона, то викладене далі більше нагадує психоз Гітлера. Парубій вмовив керівництво «Батьківщини», що його військо не має обмежуватись центром Києва. Підрозділи самооборони повинні бути сформовані у кожному районі, кожної області України. При всіх очільниках регіональних осередків партії буде мінімум 100 бійців. Такі вказівки розлетілись по всій державі. До речі, ці загони не просто мають бути сформовані, вони мають бути забезпечені всім необхідним, навіть транспортом.
Те, що Парубій – психічно хвора людина з яскраво вираженою манією величі, це зрозуміло. Більше непокоїть те, що під приводом політичної кризи «Батьківщина» створює справжні банди, які будуть вирішувати питання не зовсім політичним шляхом. Ідеали 90-х знову стають актуальними.

Останні дні на вулиці Грушевського панує перемир’я. Представники найрадикальнішого українського об’єднання «Правий сектор» вже відступили від безглуздого протистояння та погодилися звільнити вулицю.
Ситуація, яка проходила впродовж січня цього року, в центрі столиці України показала всім хто на що здатний, з боку влади – витримка та небажання застосування силових методів у вирішенні проблем, з боку представників опозиції – здатність вдаватися до будь яких дій заради узурпації влади. Зрозуміло, що після такого кожний зробив для себе певні висновки.
Особливо близько ці події були сприйняті керівництвом партії «УДАР», яка порівняно з іншими опозиційними партіями існує на багато менше, не була підготовлена до фізичних протистоянь і не мала потрібних людей, які були готові представляти їх на Майдані. Через, фактичну відсутність у своїх лавах т.зв. загонів «бойовиків», якім надали б можливість партії відстоювати свій інтерес серед інших опозиційних об’єднань, «УДАР» був витіснений з «Євромайдану», а їх керівництво відсторонено від прийняття подальших рішень. Підтвердженням цих слів є реакція громади на виступ Віталія Кличка 19 січня, коли його промова була зірвана свистом людей та гучним лозунгом «ганьба», а намагання втрутитися у вирішення сутички мітингувальникі зустріли напором з вогнегасника в обличчя опозиціонеру.
Поодинокі намагання «УДАРівців» Костянтина Бедового і Артура Палатного за фінансову винагороду створити такі загони із свого близького оточення, представників кримінального середовища, не дали очікуваного результату. А постійні скарги «зеків», які сидять на Майдані під прапорами «УДАРУ» про те, що їх б’ють і грабують озброєні молодчики Парубія, «Свободи» і «Правого сектору», підштовхнули Віталія Кличка до створення власного загону самооборони.
Оскільки потуги Бедового і Палатного не увінчалися успіхом, процесом створення «бойових» загонів доручили зайнятися Сергію Капліну. Розуміючи важливість такого формування, бюджет на його створення майже не обмежували. Лише за декілька годин участі у протестних заходах, майстрам єдиноборств, які увійдуть до такого загону обіцяють платити по 500 грн.
Але не слід спокушуватися великими обіцянками «УДАРу» бо добре згадуються їх фінансові заборгованості перед однопартійцями ще за вибори 2012 року. Та тут ситуація інша «бойовиків» так не «кинеш». Можливо серед них буде один, який зможе покласти Кличка в черговий «нокдаун».

Ну ніяк не можуть вгамувати свої ненажерливі апетити на пострадянському просторі США, аж ні як не влаштовують дядька «Сема» законні уряди молодих незалежних держав. Діючи так би мовити опосередковано, через безліч підконтрольних структур громадянського суспільства, іноземці фінансують все, що хоч якось пов’язане з опозицією.
Одним з найголовніших провідників «американської демократії» в Україні є Міжнародний республіканський Інститут (МРІ) США на чолі з його директором Майклом Дракманом.
МРІ зі своїми тренінгами, програмами, семінарами, грантами в Україні вже стала невід’ємною частиною політичної боротьби за владу та продовжує залучати до «годування» опозиції все нові і нові іноземні організації та структури. Так, Інститут досяг домовленостей з Департаментом закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади про надання останнім матеріальної допомоги МРІ для розвитку програм підтримки політичних партій в Україні, звісно опозиційних.
З огляду на це, Дракман має підготувати до кінця лютого усю необхідну технічну документацію проекту із орієнтовним кошторисом близько 3 млн. доларів США.
Не жалкують іноземці грошей на підживлення опозиційних політиків, сплять і бачать, як їх годованці прийдуть до влади та діятимуть за «демократичними законами» орієнтованими лише на Штати.

Про що думав політтехнолог Олег Медведєв, коли «грейдив» імідж Яценюка «кулею» – невідомо. Хіба ж можна уявити миршавого Арсена Петровича у ролі такого собі войовничого кроля – у натягнутому на вуха шоломі із морквиною наперевіс, – який рушає за «кулею в лоба»?! Як би там не було, але «революційний винахід розмовного жанру» Медведєва міцно вкоренився у суспільній свідомості і, вочевидь, увійде у підручники історії. Як приклад народного сарказму до опозиційних промахів. Без жодних зусиль можна уявити і малюнок під підписом «Оголошення Яценюком походу за кулею в лоба»…
Войовничі побратими незграбного Сені по революційному союзу явно наділені «перспективною уявою». На відміну від Медведєва з Яценюком. Історичну полум’яну промову лідера «Батьківщини» представники радикальної частини Майдану сприйняли як особисту образу, публічний ляпас!
Відскочити від розльоту брудних бризок сумнівного іміджу Яценюка останнім часом намагаються не лише радикальні функціонери Майдану. Очевидні сепараторські настрої – і в самій «Батьківщині». Їх активний провайдер – Микола Томенко. Днями він провів зустріч із депутатом від «Удару» Іриною Геращенко. Основною темою переговорів стало обговорення можливого формату співпраці «Удару» з представниками радикального крила Майдану. Точніше – їх підпорядкування більш авторитетному Віталію Кличку. Принаймні – порівняно з майданними ораторами «Батьківщини» на кшталт Яценюка, Пашинського або Турчинова. На фоні цілком реальних політичних планів Яроша – лідера «Правого сектору» – пропозиції Томенка можуть виявитись більш ніж перспективними.

Від 12 лютого почався відлік заснування нового політичного об’єднання – «Шрекі опозиції». Передбачається, що до нього увійдуть чисельні представники української опозиції, які мають намір відвідати відому харківську лікарню. Аби не наражатись на гостинність харків’ян, опозиційні гості Першої столиці повинні заздалегідь потурбуватись про власну зовнішню відповідність – обов’язковий зелений колір обличчя. В іншому випадку про «відповідність» потурбуються харків’яни.
Саме так сталось під час останнього візиту Арсена Яценюка до Харкова. Щоправда, начебто рядова процедура «ідентифікації» викликала у Арсена Петровича несподіване обурення. Власними охоронцями! Двоє з них, що супроводжували Яценюка у Харкові та виконували свої обов’язки безпосередньо на місті події, були звільнені негайно. Проте, для опасливого Сені цього здалося замало. Доки він відтирав зеленку, в уяві малювались жахливі сцени: ось «надія української опозиції» потрапляє від нападу бойових воронів, а ось його переслідує зграя диких кішок! Чого вже казати про славнозвісну «кулю»! І все це – з вини та при повній бездіяльності керівника власної охорони!
Із «доблестю» Артема Власка під час служби в УБОЗі більш обізнані його колишні колеги. Проте, вже під час керівництва Власком особистою охороною Яценюка траплялось чимало прикрих «непорозумінь». Згадайте, наприклад, «конфіденційне» розпорядження з термінового придбання легкого бронежилету для лідера «Батьківщини». Вже наступного дня про «таємне» доручення судачила інтернет-спільнота. Ще і з коментарем самого Власка: мовляв, реальної загрози життю шефа немає, йдеться про інсценування псевдозамаху! Отже правду кажуть: іноді краще жувати, ніж розмовляти! Щоправда, у пошуку нового «тіла» Власку це вже, навряд, допоможе!

Невдалий візити Віталія Кличка до Черкас обернувся трагедією й може коштувати життя двом громадянам.
Після «холодного» прийому, який лідеру «УДАРу» влаштували черкащани, В.Кличко вирішив трохи розвіятися й проїхатися за кермом одного зі своїх шикарних авто.
Результатом перегонів політика стало страшне ДТП. На швидкості понад 180 км на годину, В.Кличко не справився з управлінням та в’їхав у ВАЗ 2101. Сила удару була настільки потужною, що ремонт «копійці» вже не загрожує. Водій та пасажир похилого віку у важкому стані були доставлені до чергової районної лікарні.
Як стверджують очевидці, боксер був за кермом особисто. Із самим політикам поспілкуватися не вдалось, однак представники штабу партії «УДАР» неофіційно повідомили, що Віталій Кличко був дуже засмучений через мітинг у Черкасах, який організували жінки, обурені небажанням політика йти на компроміси у переговорах з владою та своїми колегами по опозиції. Також, В.Кличко був обурений та лютував через відсутність будь – якого інтересу з боку журналістів до прес – конференції, яку він планував провести, перебуваючи у Черкасах. Саме це, на думку однопартійців, і послугувало причиною ДТП.
Але хіба це є виправданням для постраждалих чоловіків? Мабуть, через відсутність юридичних талантів опозиціонер зухвало вважав, що прийнята Парламентом амністія дозволяє і в подальшому безкарно порушувати закон.
Скільки людей вже загинуло від т.зв. ВІП водіїв і, якщо лікарям не вдасться врятувати життя постраждалим, Кличко стане черговим мажором – вбивцею.
Сценарій для таких випадків відомий: виявиться, що за кермом авта перебував не він, родичі загиблих або будуть залякані, або підкуплені, а єдине чого лишиться Кличко – купи грошей, які він витратить на приховування своєї провини. А може виставлять все як під час ДТП за участю Ю.Тимошенко, коли «незалежна» експертиза встановила, що смерть керманича наступила до зіткнення і «елітний» кортеж нібито не винен…

Креатив по зміні запобіжного заходу для підозрюваних у справі побиття Т. Чорновол родом із «Батьківщини». У середу, 12 лютого Печерський райсуд Києва змінив запобіжний захід з утримання під арештом на особисте зобов’язання для підозрюваного у нападі на журналістку Тетяну Чорновол Андрія Насіковського. На особисте прохання нардепа від «Батьківщини» Володимира Полочанінова.
На фоні гучного інформаційного супроводження розслідування це більше, ніж дивно! Опозиція бере на поруки кривдників активістки євромайдана Чорновол! Уявіть собі скандал, що здійнявся в «Батьківщині»! «Зам’яти» незручний перфоманс намагались незграбними спростуваннями: мовляв, інформація про те, що Насіковського нібито взяв на поруки депутат “Батьківщини” Володимир Полочанінов, не відповідає дійсності. Про які «нібито» та «не відповідає» йдеться, коли в Мережі безліч сайтів, що оприлюднили лис-звернення Полочанінова до Генпрокуратури?!
Здається, дистанціюватись від соавторства до іменних інсталяцій для «Батьківщини» – цілком звично. Згадайте «спростування» Сергія Пашинського причетності опозиційних депутатів до зникнення іще одного активіста – Д. Булатова. Звісно, якось не по-європейськи, не по-демократичному підписуватись за дії власних «титушек»! Булатов з Чорновол – вже «відпрацьований» матеріал, отже – менше галасу навколо «небажаних осіб»!
Так що камуфляж «під Шрека» Арсенія Петровича – більш ніж вдалий хід! Задля того, щоб відтягнути увагу від чергового партійного проколу.
Р.S. Якщо вірити тлумачнику, «перфоманс» – гра, виступ, вистава, яка виконується перед публікою одним або декількома учасниками по заздалегідь запланованій програмі та по попередньому зговору осіб. «Інсталяція» – символічна декорація, яка створюється для зміни сприйняття людини.
Але більш яскраве тлумачення різниці між цими двома категоріями належить відомому сучасному кінорежисеру. Інсталяція – це коли автор зробив купу на килимку біля дверей, подзвонив у дзвоник та втік. Перфоманс – це коли власник килимка «застукав» автора купи під час її виробництва… Є про що поміркувати!

Вибух, що пролунав 6 лютого на п’ятому поверсі Будинку Профспілок, до цих пір породжує чисельні тлумачення . Жодні офіційні роз’яснення щодо походження вибухового пристрою та експертні оцінки складу речовин до сьогоднішнього дня відсутні. Як власне, і протоколи огляду місця події, що мали б скласти представники слідчої групи. Єдині відомості, що стали доступними широкому колу громадськості, стосуються двох активістів, які отримали важкі тілесні ушкодження.
За версією представників «Правого сектору», запропонованою журналістам на прес-конференції, вибух стався при розпакуванні коробки із написом «ліки». Про постраждалих – ні пари з вуст. Вже протягом наступного дня у пресі почала з’являтись інформація про вік постраждалих та характер отриманих травм. Згодом – про перевезення на лікування за кордон.
Повторюю: свою версію стосовно вибуху в Будинку Профспілок надана представниками радикального сектору. А ні міліцію, а ні фахівців-вибухотехніків до будівлі не допустили. Саме цей факт породжує сумніви стосовно достовірності запропонованої загалу версії.
У той же час в інтернет-мережі з’явились цікаві деталі про подію, більш схожі на правду, ніж версія «активістів». За альтернативною версією, п’ятий поверх Будинку Профспілок відноситься до приміщення обмеженого доступу. Саме там знаходяться казарми бойовиків Євромайдану та розташовані лабораторії спеціалістів по виготовленню запальних сумішей. Приміщення лабораторії обладнане майже «за останнім словом науки», а до складу групи «хіміків» входять кваліфіковані фахівці із відповідним рівнем освіти. Саморобні вибухові пристрої, що виходять з «цеху» Будинку Профспілок – результат реальних дослідницьких інновацій «хіміків» за участю американський фахівців.
Вочевидь, саме з цієї причини ні правоохоронців, ні вибухотехніків до міста події не допустили, обмежившись «локшиною на вуха» пересічних під назвою «лики».
До цього моменту Д. Ярош уникав спілкування із пресою з приводу вибуху або стосовно долі постраждалих. Вочевидь, для нього це вже не має жодного значення. Більш актуальним залишається питання термінового переведення штаб-квартири «Правого сектору, разом з лабораторією та шатними «хіміками» до іншого приміщення – Українського дому або Жовтневого палацу. Занадто гучний резонанс навколо Будинку Профспілок!

Чи звернули Ви увагу, наскільки пожвавилось українське політичне поле після оприлюднення переговорів американських дипломатів по «українському питанню»? «Колегіальні рекомендації» посла США в Україні Джеффрі Пайєтта та представника Держдепа Вікторії Нуланд з вирішення кадрових питань в українському уряді, спонукнули до гарячих громадських обговорень.
Щоправда, формат запропонованих кадрових розстановок дещо не виправдав владних амбіцій як безпосередніх фігурантів телефонних «обговорень», так і тих опозиційних «реформаторів», чиї прізвища «честі» бути згаданими не удостоїлись. Ну не обтяжились американські дипломати врахуванням провладних сподівань чисельних українських борців за народне благо! Дарма! Деякі з них рішуче налаштовані потіснити вже, начебто, «схвалені» кандидатури.
Серед українських народних обранців – безліч перспективних кандидатів з «великим досвідом управлінської роботи»! Та й «складним ланцюгом» їх не означиш. Скоріше – «перемінною складовою». Дуже перемінною. Такі, як Анатолій Гриценко з Інною Богословською, наприклад. Об’єднання «родинних політичних справ» може виявитись цілком «перспективним». Для родин Грицеко-Богославських, звісно. Не без стороннього «сприяння», звісно, «лямів» так на десять – для підтримки «провалу». Тим більш, обидва концесіонери останнім часом всіляко демонструють власну готовність до освоєння «довіри». Такі собі «реальні політики, які прийшли на зміну політичних гравців», – принаймні, так вважає сама пані Богословська.
Щоправда, черговому «перспективному» дуету слід враховувати іще одну «перемінну», яка не з меншим захопленням демонструє власну готовність до «політичної відповідальності». І в Мюнхені, і в Брюсселі, і в форматі вітчизняних «рейтингів»…