Чи звернули Ви увагу, наскільки пожвавилось українське політичне поле після оприлюднення переговорів американських дипломатів по «українському питанню»? «Колегіальні рекомендації» посла США в Україні Джеффрі Пайєтта та представника Держдепа Вікторії Нуланд з вирішення кадрових питань в українському уряді, спонукнули до гарячих громадських обговорень. Щоправда, формат запропонованих кадрових розстановок дещо не виправдав владних амбіцій як безпосередніх фігурантів телефонних «обговорень», так і тих опозиційних «реформаторів», чиї прізвища «честі» бути згаданими не удостоїлись. Ну не обтяжились американські дипломати врахуванням провладних сподівань чисельних українських борців за народне благо! Дарма! Деякі з них рішуче налаштовані потіснити вже, начебто, «схвалені» кандидатури. Серед українських народних обранців – безліч перспективних кандидатів з «великим досвідом управлінської роботи»! Та й «складним ланцюгом» їх не означиш. Скоріше – «перемінною складовою». Дуже перемінною. Такі, як Анатолій Гриценко з Інною Богословською, наприклад. Об’єднання «родинних політичних справ» може виявитись цілком «перспективним». Для родин Грицеко-Богославських, звісно. Не без стороннього «сприяння», звісно, «лямів» так на десять – для підтримки «провалу». Тим більш, обидва концесіонери останнім часом всіляко демонструють власну готовність до освоєння «довіри». Такі собі «реальні політики, які прийшли на зміну політичних гравців», – принаймні, так вважає сама пані Богословська. Щоправда, черговому «перспективному» дуету слід враховувати іще одну «перемінну», яка не з меншим захопленням демонструє власну готовність до «політичної відповідальності». І в Мюнхені, і в Брюсселі, і в форматі вітчизняних «рейтингів»…