Бытие

Как говорится, плохому танцору «что-то» мешает! Вот и в данной ситуации речь идет именно об этом.
Из окружения оппозиционных депутатов, уже не в первый раз становится известно, что в последнее время авторитет и влияние Арсения Яценюка с каждым днем стремительно «падает», не только в глазах общественности, но и в парламентской фракции. Представители «Батькивщины» все чаще замечают за своим лидером непростительную растерянность в своих действиях и необдуманные поступки с его стороны, которые могут привести к краху не только «Батькивщину» ну и всю объединенную оппозицию, с выбранным курсом. В первую очередь, соратники, не сложившему себе цену Яценюку, считают непонятным исключение Анатолия Гриценка и Романа Забзалюка из фракции «Батькивщина» именно тогда, когда все борятся за увеличение фракции и которой катастрофически не хватает голосов для принятия, по их мнению судьбоносных решений. По мнению некоторых представителей фракции «Батькивщина», на безрассудные действия их бесславного лидера негативно влияет осужденная Юлия Тимошенко, позиция которой противоречит его наработкам касающимся достижению компромисса с властью, для преодоления политического кризиса в Украине. Эту же версию в своё оправдание на закрытых заседаниях фракции, заявляет и сам Яценюк. Вместе с этим Яценюк понимает, что если он пойдет «в разрез» с надиктованными наставлениями Юлии Тимошенко, ему вовсе будет «конец».
Но кто бы там, что не говорил, все эти события лишний раз подтверждают неполноценность и несостоятельность бездарного по своему призванию Арсения Яценюка, которого серьезно не воспринимают даже в возглавляемой им «Батькивщине».

Сірий кардинал та спонсор Євромайдану Петро Порошенко скоро вийде з тіні трьох псевдо-лідерів. Порошенко дочекався відставки Азарова та взяв старт на посаду Прем’єра.
Зважаючи на те, що Яценюк успішно «самоліквідувався» після пропозиції зайняти крісло Азарова, в кулуарах ВРУ активно обговорюються три кандидатури на його заміщення. Клюєв, Арбузов та, власне, Порошенко. Ніхто з «трьох богатирів» навіть близько не звучить в якості майбутнього Прем’єра.
Серед вище перелічених кандидатур, найбільше шансів саме у Порошенка. Він зробив ставку на домовленостях з позафракційними депутатами та обезголовленою опозицією. Заручившись підтримкою в Парламенті Порошенко вирішив закріпити свої позиції.
З огляду на те, що США вже давно його підтримують Порошенко вирішив схилити на свою користь Росію. За порадами та настановами як заручитись підтримкою Путіна Петро Олексійович поїхав до Посольства США. Отримав там усю необхідну інформацію про слабкі та сильні сторони Путіна, про його інтереси та важелі на які можна натиснути під час переговорів.
Найближчим часом, а саме напередодні відкриття олімпійських ігор у Сочі Порошенко планує відлетіти до РФ для переговорів з Путіним.
За давньою політичною традицією Порошенко, під час переговорів зі Штатами та Росією, піднімаючи свій авторитет, щедро «мочить» та поливає брудом Кличка та Яценюка. Головний аргумент – відмова останніх від постів міністрів. Порошенко усіх переконує, що вони політичні нездари та просто злякались відповідальності. Сам же «цукерковий барон» нічого не боїться та знає що робити з країною.

Гроші не пахнуть й релігії не мають. Саме такими думками скоріш за все керувався В.Кличко, коли наказав своєму заступнику по партії В.Ковальчуку організувати зустріч з представниками Всесвітнього єврейського конгресу. Адже гроші, що були виділені на невдалу революцію закінчуються й треба десь знайти нові фінансові джерела.
Після досить чіткої вказівки від В.Кличка, В.Ковальчук провів декілька неофіційних зустрічей з головою «Асоціації єврейських організацій та громад України» паном Й.Зісельсом.

На цих зустрічах було досягнуто домовленість щодо організації неофіційної зустрічі В.Кличка та генерального секретаря «Всесвітнього європейського конгресу» Р.Зінгером.
В той же час, сам В.Кличко звернувся до генерального директора компанії «EastOne» Г.Газіна з проханням сприяти йому в отриманні фінансової підтримки серед європейського лобі.
Таким чином лідер «УДАРу», який увесь останній час відмовлявся від власних єврейських коренів чогось в першу чергу звернувся за підтримкою до свого таємного єврейського лобі, зв’язок з яким постійно заперечував.

Все більше протиріч в суспільстві викликає особистість вчорашнього одіозного громадського діяча, а нині лідера радикалів «Спільної справи» Олександра Данилюка, якого не безпідставно підозрюють у підготовці та вчинені масових заворушень. Раніше його піарили як борця за демократичні права та свободи в Україні, який стояв в авангарді громадянського суспільства. Однак після останніх подій, зокрема, збройного захоплення радикалами «Спільної справи» будівель Міністерства Юстиції України, Міністерства енергетики, Міністерства Агропромисловості України тощо, все більше людей схильні вважати його провокатором, підбурювачем до протиправних дій, злочинцем…
Вже відомо, що Генеральною прокуратурою складено письмове повідомлення про підозру Олександра Данилюка у вчиненні правопорушень та оголошено у міжнародний розшук.
Як все починалось, точніше, як Данилюк став на радикальний, а згодом і злочинний шлях, можна зрозуміти, лише проаналізувавши історію його активістської діяльності. Після закінчення КНЕУ Данилюк очолював правозахисну організацію «Правове суспільство», обіймав посаду уповноваженого з прав дітей та молоді при Київській міській державній адміністрації.
У 2000 роках Данилюк переходить до активних дій, долучається до акцій опозиції «Україна без Кучми» та «Повстань, Україно!», постійно намагається перебувати в полі зору громадськості та ЗМІ. З цією метою він організував та провів ряд кампаній, зокрема «з протидії виборчим фальсифікаціям», наприклад, «Громадська ініціатива «Знаю»!» та ін. З 2004 року очолює Всеукраїнський центр сприяння підприємницькій діяльності. Досліджує революційні процеси різних країн, пише книгу «Преторіанці: Після і до Революції», іншими словами, викристалізовує в собі «революціонера».
Президентські вибори 2010 року, стають переломним моментом у його житті, з того часу його діяльність набуває яскраво вираженого революційного характеру, а громадські ініціативи все більше схожі на спроби радикалізації українського суспільства.

Данилюк був співорганізатором «податкового майдану» у Києві в 2010 році, акції «День гніву» в травні 2011-го. У 2012-му році Данилюк тісно співпрацював із кандидатом у народні депутати України від об’єднаної опозиції в ТВО № 132 Аркадієм Корнацьким. «Спільна справа» була безпосереднім організатором масових акцій протесту , які відбулися у м. Первомайськ Миколаївської області у листопаді 2012 року. Після цього, ТВО № 132 став одним із «проблемних округів». Щоправда, паралельна з Коронацьким Данилюк також тісно співпрацював з ворогом останнього Соколовим, але це інша історія…
Далі більше. На початку 2013 року Данилюк спрямував свої зусилля на зростання протестної активності як у Києві так і в інших регіонах країни. Яскравим прикладом є події у місті Лисичанську, де активісти «Спільної справи», використовуючи складну ситуацію із працевлаштуванням в місті, підбурювали людей до масових протестів та активних дій.
У липні-серпні 2013 року О.Данилюк долучився до проведення «Врадіївської ходи». Підозрілим є те, що Данилюк фактично уповноважив новоспеченого члена «Спільної справи» громадянина США, Василя Любарця, започаткувати цей захід. Хто такий цей американець, та що він забув у Врадіївці, досі залишається загадкою, хоча, і доволі зрозумілою.
Контролюючи через американця «Врадіївську ходу», Данилюк, в той самий час, виступає ініціатором створення руху «Автофронт» (об’єднує в соціальних мережах автомобілістів та автолюбителів з різних регіонів держави) та домовляється із Юрієм Луценком про залучення його до реалізації власних проектів в рамках ініціативи «Третя українська республіка».
В жовтні 2013 року Данилюк допомагає меру м. Рава-Руська Львівської області Ірині Верещук організувати «Асамблею територіальних громад України щодо блокування Державним казначейством розрахункових рахунків органів місцевого самоврядування». Надає сприяння у проведенні страйку працівників бюджетних установ м. Рава-Руська, місцевих профспілок та активістів «Спільної справи», забезпечує висвітлення конфлікту у загальнодержавних ЗМІ.
Наприкінці жовтня революціонер виступає із закликами пікетування адміністративного приміщення Центральної виборчої комісії України, долучається до активної протестної діяльності, пов’язаною із призупиненням Україною процесу підписання договору про асоціацію з Європейським Союзом.
Зважаючи на весь масштаб проробленої Данилюком роботи, складається враження, що він геній який ніколи не спить, або на нього працює велика група високопрофесійних консультантів та політтехнологів. Інакше, така активна діяльність однієї людини не піддається жодному поясненню.
Заслуговує на окрему увагу його сепаратистська діяльність після саміту «Україна ЄС» та «непідписання» відповідної асоціації. Лояльним до ГР «Спільна справа» міським головам рекомендовано публічно прийняти звернення до ЄС із пропозицією укладання договору про асоціацію із конкретним містом. Активістам руху в регіонах навіть надавались вказівки підтримати протестні ініціативи з даного приводу вітчизняних опозиційних сил. Основна мета - «розкачати» мешканців вказаних міст задля їх подальшого залучення у масових акціях.
1 грудня Данилюк приймав безпосередню участь у силовому захваті Київської міської державної адміністрації. Після захоплення будівлі представники ГР «Спільна справа» намагалися встановити власний контроль у КМДА, але через деякий період, через непорозуміння із членами ВО «Свобода», останніми було «виселено» активістів «Спільної справи» з адмінбудівлі, що змусило О.Данилюка встановити намет на Хрещатику.
Вищевказаний епізод наочно продемонстрував наявність протистояння між активістами «Свободи» та «Спільної справи», який, згодом отримав своє продовження під час блокування активістами Данилюка будівель міністерств наприкінці січня 2014-го. Варто нагадати, що саме «Свободівцями» було звільнено захоплені міністерства, а Данилюка разом із активістами «Спільної справи» опозицією привселюдно оголошено провокаторами та екстремістами.
Захопивши адміністративні будівлі Мін’юсту, Міністерства інфраструктури та Мінагрополітики, Олександр Данилюк чітко розумів, що пішов на злочин, який реально міг призвести до колапсу в державі. Після вигнання «Свободою», звинувачений опозицією у провокаціях та усвідомлюючий неминучість відповідальності за свої злочини, Данилюк тікає із країни.
Без відповіді залишається ряд питань: перше і головне, хто за ним стоїть? Адже неможливо безперешкодно втіки з країни, не маючи окремих гарантій. Завчасно країну залишила сім’я Данилюка, зроблено це було за допомогою чартерного літака з Києва до Лондона. Вартість чартера, до речі, близько 25 тисяч Євро. Звідки гроші і хто бронював зазначений чартер? Чартером вилетів і сам Данилюк до Лондона. З якої країни та хто замовив йому чартер? Може проста родина дозволити собі викинути пів мільйона гривень? Чи це внески пересічних активістів «Спільної справи»?
Сухий залишок: дружинина Данилюка – піддана Великобританії. Данилюку інкримінують організацію «масових заворушень», «терористичну діяльність», «захоплення державних споруд». Акурат, де-юре оголошено про підозру, активіст тікає не куди-небудь, а у Великобританію і звідти ретранслює через британське «ВВС» свої «героїчні ідеї.

Заместитель председателя фракции Батькивщины в Верховной Раде Сергей Пашинский считает неэтичным заявление депутата Андрея Парубия о том, что представители оппозиции в парламенте применили практику кнопкодавства во время голосования за отмену «диктаторских законов» 28 января.
Об этом Пашинский заявил в эксклюзивном комментарии Информационному Агентству «Экспресс-Информ».
«Заявление Андрея Парубия является неэтичным по форме и по сути», — сказал Пашинский.
Политик добавил, что трое представителей Батькивщины – Сергей Соболев, Владимир Арьев и Андрей Шевченко – действительно отсутствовали во время голосования за законопроект «О признании утратившими силу некоторых Законов Украины» 28 января, но пропустили заседание парламента по уважительной причине.
«Отмена диктаторских законов, приятных с нарушением Конституции и регламента – это так же важно, как и участие оппозиции в сессии ПАРЕ. К сожалению, наши депутаты физически не могут находиться в двух местах одновременно», — сказал Пашинский.
«Поэтому голосование карточками этих депутатов с их личного согласия является оправданным и приемлемым. Если есть распоряжение о командировке, и есть подтверждение, что депутаты действительно в это время участвовали в заседании ПАРЕ, то ничего страшного не произойдет, если их карточки проголосуют», — добавил депутат.
В то же время, замглавы Батькивщины посоветовал Парубию задуматься о том, куда уходят деньги, выделяемые на обеспечение бытовых и технических нужд Евромайдана.
«Странно слышать обвинения от человека, который сам не раз обвинялся в своевольном обращении с общественными финансами. Я бы посоветовал Андрею Парубию публично отчитаться о том, куда уходят деньги, которые выделяются на закупку военизированной одежды, защитного снаряжения, фонарей и прочих необходимых для жизнедеятельности Майдана вещей», — заявил Пашинский.
«Последний пример мелочности и финансовой нечистоплотности Парубия – это покупка за народные деньги бронежилета для депутата Леси Оробец. С депутатской зарплатой она и сама могла себе это позволить», — подчеркнул депутат.
Как ранее сообщалось, комендант Евромайдана Андрей Парубий выразил обеспокоенность и разочарование из-за применения практики «кнопкодавства» народными депутатами фракции Батькивщина. Он рассказал, что карточки трех представителей оппозиции голосовали за отмену скандальных законов, принятых 16 января, в то время как эти депутаты находились в Страсбурге на сессии Парламентской ассамблеи Совета Европы.

Санкції, введення яких розглядає адміністрація президента США Барака Обами, можуть торкнутися не тільки представників української влади, а й деяких лідерів опозиції, стверджує видання “Vybory.biz.ua”. Про це повідомляє інформаційне агентство Reuters, посилаючись на анонімні джерела.
Як повідомлялося раніше, Вашингтон вже відкликав візи для низки українських чиновників.
Однак, в повідомленні Reuters з посиланням на помічників американських конгресменів вказується на те, що санкції можуть бути застосовані і до лідерів протестів, відповідальних за застосування насильства на вулицях України, якщо протистояння на вулицях Києва буде загострюватися.
Зокрема, повідомляється, що, крім оголошених раніше представників влади, санкції можуть бути оголошені до лідера Правого сектору і провідника організації «Тризуб» ім.Степана Бандери Дмитра Яроша, головного командира «Тризубу» Андрія Стемпіцького, заступника голови УНА-УНСО Миколи Карпюка та координатора Громадського руху «Спільна справа» Олександра Данилюка.

Відомо також, що американськими спецслужбами було встановлено, що координування та фінансування насильницьких масових заворушень у центрі української столиці здійснювалося Олександром Турчиновим. Були ідентифіковані телефонні номери, IP-адреси та MAC-адреси комп’ютерів, за допомогою яких організовувалися масові заворушення. Крім того, українське МВС надіслало до США дані з вилучених раніше серверів Батьківщини.
Повідомляється, що конгресмени обговорювали підготовку санкцій з представниками адміністрації президента.
За їх словами, остаточні деталі пакету санкцій не пророблені до кінця, але вони можуть бути введені в дію найближчим часом.

В Україні, як і багатьох інших державах є свої національні герої. В нашій державі іменем такого героя-символа названо не одну вулицю, площу, сквер, більше того майже в кожному українському містечку знаходиться пам’ятник цій видатній особистості. Звати його Т.Г.Шевченко.
Цього року, ми будемо відзначати 200-річчя з дня народження видатного Кобзаря. В зв’язку з цим український режисер М.Іллєнко вирішив відзняти фільм про Т.Шевченка. Але як водиться в нашому вітчизняному кінематографі – грошей на створення в повній мірі не вистачає. За словами режисера, йому не вистачає коштів для закінчення зазначеного проекту.
У зв’язку з цим М.Іллєнко звернувся за допомогою до найпатріотичнішої української політичної партії ВО «Свобода» з проханням фінансово допомогти йому. Тягнибок зі своїми фашистами звичайно ж кивнули головою немов би згідні. В свою чергу фашисти Тягнибока вирішили використати створення фільму, як привід для чергового збору грошей в довірливих людей, щоб в майбутньому і далі фінансувати та проплачених «активістів мирного майдану».
Крім того, для більшого ефекту, та підвищення касових зборів з довірливих громадян, Тягнибок з пацанами вирішили дати слово режисеру М.Іллєнку на трибуні Євромайдану, щоб той у звичні йому формі гарними словами прикрасив фільм та зі сльозами на очах клянчив гроші у людей.
Якби Т.Шевченко в свій час знав, що його ім’я будуть використовувати для обдурювання людей та масового шахрайства, він би мабуть ніколи б не погодився стати письменником, або ж проклинав би в своїх віршах всіх «свободівців», які насправді ганьблять Україну своїми цинічними та нікчемними діями, головною метою яких є в будь-який спосіб захопити владу в державі.
Також хотілося б звернутися до активістів Євромайдану, та простих людей, які там прогулюються – не ведіться на чергове шахрайство опозиціонерів. Вони використовують ваші патріотичні почуття для власного збагачення та продовження анархії в столиці.

Партія «УДАР» - це партія бандитів та гопників 90-х, які шляхом постійного обману, цинізму, шантажу та «кидалова» добралися до влади. При цьому всьому вони маючи небачене нахабство - вирішили іти далі висуваючи Кличка в якості кандидата на пост Президента.
Сьогодні партія «УДАР» позиціонує себе, як політичну силу, яка робить все для того щоб Україна стала членом незрозумілого нікому ЄС. Прикриваючись цим, Кличко та його гопники сьогодні зібралися на Майдані та критикують владу.
В свою чергу політтехнологи всім відомої «сильної» партії «УДАР» просто киплять над щоденним підняттям електоральних рейтингів. Але біда в тому, що сьогодні соціум дійшов до тієї межі, коли не хоче і не може вже більше мовчати.
Так, в мережі Інтернет почали з’являтися інформаційні повідомлення стосовно чергового «кидка» від нардепа-ударівця В.Карпунцова. Суть кидка проста, Карпунцов зігравши на почуттях простих людей організовував всім відомий «авто майдан». Черговим кроком Карпунцова був набір адвокатів, з погодинною оплатою в 300 дол. США, для захисту цих же учасників «автомайдану».
І як водиться в опозиції, коли прийшов час розраховуватися з правозахисниками, то в Карпунцова стався приступ амнезії, та склерозу одночасно. Він забув, що обіцяв адвокатам чималенький заробіток.
В результаті адвокати, які намагалися своєю працею заробити пару лишніх гривень, як виявилося працювали за ідею. А пред’явити Карпунцову особливо нічого вони не зможуть, оскільки ніяких договорів та контрактів він з ними не укладав. Одним словом повіривши на чесне слово, довірливі юристи втратили час, гроші і здоров’я.

Переговори між владою і опозицією тривають безперестанно. Опозиційні лідери намагаються показати своє володіння ситуацією. При цьому, на Євромайдані не бажають бачити ані діючу владу, ані трьох опозиційних ляльок. Центральні вулиці міста схожі на декорації для нової версії гри «Сталкер»…
Всім цікаво, до чого ж ми дійдемо. Кожна поважаюча себе країна намагається висказати свої думки та надати поради Україні. В результаті всі закликають до мирних переговорів. При цьому, країни сусіди вже готують нові інформаційні мега-компанії для пред’явлення своїх претензій на конкретні області нашої, поки що, самостійної і незалежної України.
При такому подальшому ході подій, ситуація в країні навряд чи зміниться в кращу сторону. За для мирного вирішення питання щодо виходу із політичного колапсу, знов будуть шукати цапів-відбивайло вже з обох боків. Це наразі розуміють всі сторони. І тут вже очевидно у кого слабкіші нерви. Середня ланка від «Удару» не витримує напруження і починає панікувати з приводу можливості їх притягнення до кримінальної відповідальності внаслідок участі у протестних заходах, як найактивніших учасників. Представники від «Батьківщини» починають аналогічно замислюватись над можливими наслідками щодо себе. В результаті таких собі міні-висновків, опозиційними партійними функціонерами здійснюється підготовка по оформленню віз та придбання авіаквитків для виїзду за кордон щодо себе та своїх родин.
Схоже, що панічні настрої лідерів опозиційної трійки перекинулись на голови вже опозиціонерів середньої ланки. Найактивніші опозиційні активісти розуміють, що можуть піти як відпрацьований шлак піти «в расход» по результатах Євромайдану.
Напруга ж, навколо Євромайдану то наростає, то трохи вщухає. І якщо подивитись тверезо і холоднокровно на наявну ситуацію, можна прийти до висновку, що світові ляльководи ще не розіграли останньої партії і не вирішили остаточно, якою ж буде Україна.

За політичними баталіями між опозицією та владою усі забули про головного в’язня країни - Юлію Володимирівну. Проте, засуджений політик постійно нагадує про себе, посилаючи на волю «емоційні записки». Чергове послання Ю.Тимошенко надіслала напередодні примирення опозиції з владою, наказавши зачитати його під час чергової прес-конференції «польового командира» О.Турчинова. Останній під час брифінгу 27 січня п.р., за проханням Яценюка, приховав окремі тези з заяви засудженого екс-прем’єра.
Дізнавшись про це, Юлія Володимирівна сильно лютувала та передала однопартійцям іншу заяву, в якій напряму звинувачує у зраді Арсенія Петровича. Але, чергова заява також потрапила до рук того ж Турчинова, який її приховав аби однопартійці не пішли на розкол та й в подальшому були лише під їх з Яценюком контролем.
Напевно, Юлія Володимирівна вже не потрібна своїм колегам та посади в уряді вони будуть ділити на свій власний розсуд без погодження з «в’язнем №1».