Бытие

Нещодавні події в столиці європейської держави – України продемонстрували, який насправді інтерес становить вона для «демократичних» країн світу. Спроби іноземних держав втручатися у внутрішні справи незалежної України набули разючого прояву. Сьогодні, спецслужби західних демократій навіть не намагаються приховати свою діяльність та не заперечують причетність до масових заворушень під час мирних акцій на Майдані Незалежності та в інших регіонах нашої Батьківщини.
Людина, далека від діяльності спецпідрозділів, очевидно спитає, як це їм вдається, провадити власну політику, захищати свої вузько корпоративні інтереси, а також штовхати Україну у прірву жахіття громадянської війни. Відповідь проста – агенти впливу. І це не передача на каналі НТН, а цілеспрямована робота «братніх» спецслужб, направлена на створення в політичній «еліті» України підконтрольних осіб, яким байдужа доля країни, яка вигодувала, виховувала та навчала їх і їхніх батьків.
Перш за все, особлива увага приділяється діячам в рядах опозиції. Не виключення і партія «УДАР», яка просто кишить недругами неньки України. У партії Віталія Кличка існує дуже цікава парочка – агенти місіс і містер Сміт, в Україні більш відомі як Марія Іонова та Мирон Василик.
Можна і не зважати на американське коріння М.Василика, «колишнього» підлеглого Катерини Ющенко по роботі в Держдепі США, а достатньо тільки звернути увагу на поведінку його коханої дружини Марії Іонової, в рядах партійців відомої як просто Маша.
Але які ж факти свідчать про діяльність Маші на користь іноземних держав. Варто тільки згадати багаточисельні історії в ЗМІ про її любовні пригоди з однопартійцями по «УДАРу». Цікаво, що публікація викриваючих статей викликала бурхливу реакцію з боку дружин усіх тих з ким «дружила» Маша. Після чого сім’ї партнерів Маші були на грані розколу. А що ж Мирон Василик? Він залишався напрочуд спокійним, непроявляючи ніяких емоцій. В чому криється таємниця? А в тому, що Мирон Василик знав усі подробиці романів дружини з політичною елітою партії «УДАР» безпосередньо з її слів. Тобто Маша виконувала завдання Мирона шляхом інтиму з верхівкою «УДАРу». Враховуючи це, відсутність реакції Мирона Василика на подружні зради закономірна.
Першим завданням Маші було охмурити лідера партії «УДАР» В.Кличка, але згодом для Мирона Василика та його кураторів з іноземних спецслужб стало зрозуміло, що В.Кличко нічого не вирішує в партії, а просто є його обличчям. Тому, Машу переорієнтували на «співпрацю» з тим хто реально приймає рішення в партії, а саме з Віталієм Ковальчуком. Для прекрасної Маші не склало труднощів затягти не зовсім привабливого Віталія Ковальчука у ліжко. Вони разом відпочивають, працюють і сплять. Коли Маша потрапила до лікарні, тільки Віталій з однопартійців відвідав її вночі у лікарні, раніше революція не дозволяла. До речі, саме після цієї зустрічі, ранком Іонова покинула лікарню, напевно цілюще кохання підняло Машу та як рукою зняло важкі травми, залишені після начебто нападу регіоналів.

Захоплення «мирними» мітингувальниками урядових споруд вже несе виключно мародерський характер. Тепер окупанти держустанов більше цікавляться мародерством, а не Європою. Наразі ці «мирні» мітингарі грабують і виносять все з будівель, в тому числі й особисті речі, гроші, техніку, картини. Те, що не винесли, було знищено бейсбольними бітами та ломами.
Данилюк та його «Спільна справа» - головні вандали та мародери. Ними було винесено усе майно магазинів, що розташовані в центрі міста. З будівлі Міністерства агропромислового комплексу ними було винесено сейф з зарплатою для державних працівників на суму 5 млн. гривень. Скоро вони вже почнуть захоплювати особисті квартири киян, щоб створити там медичні пункти.
Невже мирні протести включають в себе мародерство та пограбування? Чому самі «майданові» не зупиняють такий відкритий грабіж? В якій державі вони хочуть жити? Де можна грабувати будь-кого безкарно та чинити будь-яке насилля? Невже Данилюку та «Спільній справі» зовсім затьмарила очі можливість легкої наживи та вони забули про всі людські цінності.
P.S. Як заявив міністр енергетики Едуард Ставицький, який теж має неаби-які претензії до пана Данилюка і його “СС”-івців за захоплення однієї з будівель Мінпаливенерго, дружина лідера “Спільної справи”, піддана Об’єднаного Королівства, наразі перебуває в Англії й очікує поповнення, тому, на думку урядовця, дії ватажка екстремістів носять настільки зухвалий характер. На завершення свого брифінгу Едуард Ставицький запевнив, що найближчим часом на адресу посла Великобританії буде відправлено відповідного листа.

Соціальними мережами постійно поширюються вкрай агресивні повідомленнями представників так званого «правого сектору» про оголошення війни владі, правоохоронцям, державним службовцям… Масоване залякування населення, яке не сприймає екстремістські методи боротьби за владу стали єдиною формою діяльності бойовиків «правого сектору», а відсутність жорсткої протидії з боку правоохоронців породжують вседозволеність в лавах праворадикалів.
А ось і дочекалися. Представники «правого сектору», в який входять угруповання від яких ріже слух - «Чорний комітет», «Реактор», «Білий молот», «Тризуб», «Соціал-національна асамблея», «УНА-УНСО» та інші вдалися до нових погроз, які обіцяють Європі негайно привести до дії, якщо європейські політики не підтримають фінансово та політично, з трибуни Європарламенту, дії радикальних активістів в Україні спрямовані на силове захоплення влади. Зокрема, представники агресивного породілля некерованого «євромайдану», не більше, не менше, а хочуть підірвати газотранспортну систему та припинити поставки газу до Європи. Але ж це вже не жарти!!!

Ефектні світлини з «обличчями української революції», що багатотисячними тиражними трофеями наповнюють вітчизняні та світові видання, якось затьмарили «коефіцієнтом популярності» подію, яка, принаймні, заслуговує на увагу спільноти, що культивує гуманні, демократичні та інші загальнолюдські цінності. Йдеться про 70-у річницю від дня визволення від блокади Ленінграда. Передбачуючи ступор читача на кшталт «а це до чого», навіть не стану намагатись переконати в тому, що мовчазний щоденний трьохрічний ПОДВИГ кожного голодного ленінградця, наразі, став прикладом істинного патріотизму та любові до Батьківщини та заслуговує, хоча б, на уклін від нащадків. Проте, для сучасних творців «новітньої української історії» так далеко заглиблюватись у літопис, якось, не прийнято. Тем більше, розмірковувати та робити висновки із вже наявного революційного досвіду. У тому числі – незалежного періоду української державності.
Що стосується історії блокадного Ленінграду, – про них нагадали сучасникам масштабною реконструкцією на вулицях Санкт-Петербурга. Мовляв, завдячуючи встановленим декораціям, кожний відвідувач може «поринути в атмосферу». Така інсталяція викликала безліч критичних зауважень, основний підсумок яких – цинізм. Мовляв, «штучна» блокада жодним чином не передає жаху реальних подій.
Поспішаю запевнити російський «крієйторів»: ще й як передає! Для наочності вистачить відвідати сучасний український майдан. Повірте, побачене виправдає, навіть, самі сміливі очікування! Перебування на майдані дозволить відчути атмосферу анархії та розрухи усіх попередніх революцій: із барикадами, вогнищами та чорним димом, захопленими адмінбудівлями та чисельними слідами руйнування…
Проте руйнація – не є наслідком активності, загалом, миролюбного українського суспільства. Реальна руйнація має штучне походження, витоки якого – у надмірних владних амбіціях політичних дилетантів. Дилетантів, що перетворили романтичні євросподівання певної частини українців у цинічний та жорстокий фарс. Фарс, перетворений у хаос. Навряд на такий результат очікували романтики перших тижнів євромайдану. Проте, від початку сумнівну «єдність» опозиційних «трітушок» якісь-там очікування мало турбували. Технологічно роздмухане невдоволення за принципом «чим гірше, тим краще», породило бурю, яка апріорі може бути лише деструктивною.
Від 19 січня кокетливі загравання опозиційних функціонерів з ультраправими та висловлювання про «неможливість засудження радикальних дій» останні сприйняли як команду до відкритого зіткнення. Втрата опозицією контролю над «мирним» протестом обернулась Хрещенськими виступами «Правого сектору» на Грушевського. Вже наступного дня пролунали заклики координатора «Спільної справи» Данилюка до власників зброї (!) доєднатись до протесту. 23-го січня «Радикальний» Лозовий закликає відловлювати та карати жінок та дітей співробітників «Беркуту». Наступні дні – «планові» захоплення «Спільною справою» міністерських будівель та руйнація Українського дому. Руйнації, позбавлені жодного змісту та доцільності.
Розв’язані руки ультрас виключили з політичної гри будь-яки правила. Разом із освистаними авторами фарсу: Кличко отримав свою долю «довіри» з вогнегасника; недостатньо-радикальний Тягнибок – вотум недовіри від націоналістів-побратимів; Яценюк – внесення у «чорний список» прибічників «злочинної влади». Апофеоз! За що боролись, на те й напоролись! Ще і «стурбовану» світову спільноту підставили.
Позбавлені звичних умов майданного дійства – із клоновими промовами, гаслами-кліше, та хоровими співами, – запал опозиційних «геніїв» помітно згас. «Могутня трійка» опинилась у власноруч створеній облозі. Без жодних натяків на збереження іміджу. За результатами переговорів із владою кожний отримав свою задачу. Яценюк – за сценарієм дитячої казки про складність обрання: де ж все таки ставити кому у реченні «погодитись неможна відмовитись»!? Обидва варіанти не зовсім зручні. У разі погодження – цілком логічний бойкот «соратників», у разі відмови – повне непорозуміння із міжнародною спільнотою.
Не менш складне завдання – у Віталія Кличка, якому належить продемонструвати свої сумнівні ораторські здібності у публічних дебатах з Гарантом. Враховуючи чисельні передвиборчі популістські обіцянки, на яки був занадто щедрим «молодий політик», технологам Кличка доведеться добре попрацювати.
Чергове видовище, безумовно, забезпечить Україні утримання першої позиції у рейтингу світових топ-новин. Проте, новий формат загальноукраїнського шоу навряд допоможе досягненню компромісу.

Только, что приехал с так называемого штурма Запорожской ОГА. Прошу прочитать этот пост неравнодушным до конца.
1. Было порядка 3 тыс. человек-майдановцев;
2. Спасибо всем кто откликнулся на призыв оргкомитета и пришел на альтернативный митинг, “свободные” СМИ нас назвали почему-то титушками:);
3. Штурм провалился;
4. Губернатор Пеклушенко - молодец. Вышел смело к толпе. Его тезисы: “Тут один молодой человек требует, чтобы я стал на колени. Так вот в его возрасте я работал на шахте и не перед кем на колени ставать не привык… Хотите убивайте меня, но кровопролития не допущу!… Заявления об уходе не напишу… тот из губернаторов, кто пишет в такое трудное для страны время, предатель и подонок… С Партии регионов не уйду, умру с партийным билетом!” Как результат толпа начала бесноваться и теряться, Пеклушенко спокойно и не спеша вернулся в ОГА - красава!;
Теперь о технологии штурма. Сразу оговорюсь, что с друзьями побывал в нескольких точках акции, в том числе стояли у входа ОГА, рядом с “Беркутом” и ребятами-антимайдановцами, потому своими глазами увидел, как организовывается штурм и что эффективно против него работает:
1. ЭТО НЕ НАРОДНЫЙ ШТУРМ!!! Кто утверждает обратное - КРУГЛЫЙ ИДИОТ!!! В город прибыло 200 западенцев: вчера на 10 машинах т.н. “Автомайдана”, сегодня на поезде. На месте они устанавливают контакт с оргкомитетом, который поступает в их распоряжение. Дальше на месте они все действия совместно координируют. Кроме того, местный оргкомитет организовывает платных штурмовиков (ландскнехты) из местных ПТУшников и футбольных фанов (платят по 350 грн.);
2. Структура толпы для штурма выглядит следующим образом: штаб - 5-7 чел. западенцев + 2 наших из оргкомитета, дальше наш оргкомитет (организаторы местного майдана), ядро - 100-150 западенцев, нанятые ПТУшники и футбольные болельщики - 500-700 чел. + бригадиры для них, толпа симпатиков - это остальные;
3. Отдельно остановлюсь на западенцах. Человек 30 - чистые боевики, в военном камуфляже, некоторые в военных касках. Бросаются в глаза четкость организации по военному принципу, подчиненность и порядок выполнения приказов. Именно они ведут толпу на штурм;
4. Технология штурма: - эмоциональная накачка - 1-1,5 часа;
- заготовленные лозунги для казацкого края “Побили козака (Гаврилюка), Чи стерпимо? (типа такого)”;
- по кругу ездят машины, усиливая сигналами эмоциональный фон;
- обвинение местной власти во всех грехах, вызов “ее на ковер”, в любом случае - требование отставки;
- западенцы задают тон, вкрапление выступлений местных майданеров (для приземленности на территорию), плач матери, стих поэта…;
- на завершение выступление истеричного западенца, требование пустить народ (по Конституции! :)) в местный орган власти (на прием :)), дальше - штурм. Кстати, представители штаба постоянно общаются с кем-то по телефону (докладывают), по всей вероятности со штабом в Киеве.
Выводы:
1. Штурм - это не протест потерявшего терпение народа, это организованное делегированными отрядами западенцев действо под кальку. Ядро западенцев - чистые экстремисты, точка!!! Все, кто хочет найти в этом “российский след” остановитесь. По-моему мнению “рука Москвы” - это отвлечение внимания настоящим организатором смены власти, находящегося в Киеве от себя. Под запущенную утку о деструктивной роли России, так называемая Народная Рада потихоньку захватывает власть в регионах;
2. Действо многократно усиливается подконтрольными Центру переворота СМИ. Так, корреспондент “24 канала” полностью координируется штабом штурма (западенцами) и направляется в те или иные точки по их указанию;
3. Власть недооценила силу народа. Если бы вчера по СМИ был передан призыв на альтернативный митинг - сегодня на площади было бы 5-8 тыс. запорожцев min. Призыв - против бедлама и хаоса в стране (не нужно призывать поддержать власть и ПР), завтра было бы еще больше народа. Сам видел, как люди вставали с маршруток и возмущались, почему власть не призвала людей на антимайдан. Кстати, сегодняшний антимайдан - это члены пророссийских, православных организаций, все, кто узнал об акции из ФБ и других соцсетей.
Преимущественно молодые люди. Замечу, западенцы обходили антимайдановцев десятой дорогой, боясь приближаться;
4. Если бы власть призвала людей - штурма бы не было - не рискнули бы. Более того, думаю, что распорошили бы майдан в течение 10 мин., для всей страны создали бы великолепную картинку, пленили и показали по ТВ истинных организаторов запорожского майдана с галичанским говором;
5. Главное: нужно поднимать народ! Он пойдет, он ждет четкого сигнала от власти. Власть не должна стесняться обратиться к нему. В этой “революции” ничего страшного нет. Это усиленный и разогнанный сигнал для простаков - сам видел.
Общий вывод: если у власти появится четкое, осознанное желание, ситуация в Украине будет первично стабилизирована в течение 24 часов. На примере сегодняшней акции в Запорожье четко оценил.
P.S. Сейчас в оппозиционных (точнее интервентских СМИ, так будет честнее), а также в соцсетях разгоняются темы, что Пеклушенко сбежал, ОГА по состоянию на 19:00 взяли. Опять же технология обмана и нагнетания ажиотажа. Т.н. майдан сейчас почти разошелся, западенцы (так как остались на ночевку), стучат по бочкам. Милиция стоит и спокойно наблюдает. Губернатор и замы на месте. Кстати, заходил в ОГА во время штурма. На 3-ех этажах спокойные и уверенные правоохранители, на своих рабочих местах губернатор и заместители. Никакого даже намека на растерянность и панику. Чувствовалось, что т.н. антикризисный штаб работает четко и слаженно. Респект!

На території Києва діють близько 20 структур екстремістського характеру, кажуть оперативники ГУБОЗ. Одне з таких злочинних угрупувань днями було ліквідоване. У зловмисників вилучено арсенал зброї. Міліція перевіряє інформацію про те, що члени цього ОЗУ постачали зброю учасникам акцій на так званому «Євромайдані».
За словами начальника Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України Станіслава Рогозіна, працівники відомства на даний час перевіряють інформацію щодо причетності близько 1 тисячі осіб до діяльності близько 20 радикально налаштованих угрупувань. Учасники цих ОЗУ підозрюються у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, зокрема, під час подій на вулиці Грушевського у столиці.
– Вказані структури мають усі ознаки злочинних угрупувань екстремістського характеру. Одне з таких злочинних угрупувань днями було ліквідоване. Його члени два місяці тому захопили у заручники молодого хлопця, – зазначив Станіслав Рогозін.
Мова йде про викрадення 22-річного киянина, що мало місце у грудні минулого року.

Мати парубка звернулася до міліції із заявою про те, що двоє невідомих в масках викрали її сина. Зловмисники вимагали за бранця викуп у сумі двох мільйонів гривень.
Після того, як гроші були передані зловмисникам, заручника відпустили. Днями працівники ГУБОЗ МВС України затримали усіх чотирьох викрадачів.
У зловмисників вилучено 7 одиниць вогнепальної зброї: два автомати Калашникова, 4 пістолети та один карабін, також більше 800 набоїв, бейсбольні битки та маски.
Організатор цього угрупування був учасником так званого «Євромайдану». У міліції є докази, що члени цього ОЗУ постачали зброю учасникам акцій на «Євромайдані».

Крім того, Станіслав Рогозін зазначив, що в оперативників ГУБОЗ є інформація про те, що у захоплених будівлях Будинку Профспілок та КМДА вже знаходяться значні арсенали вогнепальної зброї.
Наразі борці з організованою злочинністю роблять усе, аби ця зброя не була використана ані проти громадян, ані правоохоронців. Очільник ГУБОЗ підкреслив, що винести зброю з цих будівель безкарно у зловмисників не вийде.
У свою чергу, начальник Головного слідчого управління МВС України Микола Чинчин нагадав, що за незаконне поводження зі зброєю передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Запущену форму «політичної імпотенції», на яку протягом останніх двох місяців страждають Яценюк, Кличко та Тягнибок, взялись ликувати їхні радикальні «побратими». Радикальними ж методами.
Від 19 січня медична картка хворих щоденно поповнюється. День першій означився Хрещенськими виступами «Правого сектору» на Грушевського. Вже наступного координатор «Спільної справи» Данелюк оголосив «мобілізацію» власників зброї (!) та заклики доєднатись до протесту. Пізно ввечері 22 січня – погром київської телерадіокомпанії «Київ», влаштована «комендантською двадцяткою» Парубія. Далі – першій помічник очільника «Радикальної партії» Лозовий розпочинає «сезон охоти» на жінок та дітей співробітників «Беркуту». Оригінальна версія, розміщена в інтернет-мережі 23 січня звучить так: «…Хто знає, де живе бодай один беркутівець - робіть їм «веселе» життя: паліть двері, вибивайте вікна, бийте їхніх жінок та дітей…»
Попри очікування радикалів, наслідком інтенсивної терапії стала повна відмова функцій головного мозку пацієнтів. Вечірній звіт лідерів української опозиції про результати переговорів із владою перед майданним зібранням 23 січня був освистаний. Попри намагання Тягнибока (!) переконати «майданну громадськість» у необхідності поміркованості дій в обмін на «припинення репресій стосовно затриманих активістів», нічний майданний консиліум опозиційним парламентарям відмовив.
Вже наступного дня радикальний майдан розпочав новий курс «лікування» – розширенням. Майдану. Вже зранку у засобах масової інформації з’явилось повідомлення про захоплення протестувальниками будівлі Міністерства аграрної політики.
Попри всі намагання опозиції переконати суспільство у необхідності прийняття рішучих мір в «оздоровленні» та «демократизації» суспільства, із кожним днем все трудніше зрозуміти, яке відношення до демократії має майданна вакханалія радикалів?

Із загостренням подій на Євромайдані та його околицях, вже мабуть ні в кого не залишилося сумніву щодо того, хто яку сторону підтримує. Звичайно, що великим досі залишається прошарок невизначеності – тобто існує велика кількість людей, яка ще не впевнена у своєму виборі, або просто намагається бути осторонь.
У зв’язку з патовою ситуацією, коли приплив свіжих сил до лав маніфестантів стає все меншим, то тоді, в таку хвилину й починають згадувати про нейтральний прошарок суспільства. Представники нейтральної групи розглядаються лідерами обох сторін як потенційні «свої», а тому, необхідно не жаліючи а ні сил, а ні засобів, за будь-яку ціну переманити їх на свій бік.
Досить успішно з такою місіонерською місією справляється партія «УДАР» Віталія Кличка. Однак, залучивши до себе і так не малу кількість людей, використовуючи прийоми, які звичайно застосовують на тренінгах з мережевого маркетингу, де людей, як овець заганяють у фінансове ярмо, ударівці вирішили йти ще більш «ударними» темпами у досягненні своїх цілей.
Так кілька днів тому, керівники політичної партії «УДАР» розіслали представникам своїх регіональних осередків вказівки здійснювати пошук нейтральних до політики представників місцевих громадських організацій, які зможуть зробити заяву на підтримку у якості єдиного кандидата громадського спротиву Євромайдану Віталія Кличка.

Крім агітаційної роботи, про підтримку бойових загонів євромайданівців, керівництво «УДАРу» також попіклувалося, і вже дало чергове завдання своїм обласним осередкам створювати у себе на місцях мобілізаційні пункти по збору добровольців, переважно з числа представників місцевих районних та міських організацій. Мобілізаційні групи налічуватимуть по 5-20 чоловік для участі в акція протесту в центрі столиці.
Цікаво, що крім цього, людям пропонуватимуть купити полюси страхування життя на суму 3000 гривень, а потім, проведуть цикл лекцій (також платний) по мережевому маркетингу – скажемо прямо, по організації чергового МММ, тільки в цьому разі більш підступного, адже відсотки, які обіцятимуть людям – малі, а кошти – повернуться тільки через 10 років мінімум (мінімальний страховий стаж), тобто тоді, коли інфляція все з’їсть, не зважаючи на їх запевнення про компенсаційну програму, яку насправді оплачує сам покупець полюсу і втрачає від інфляції ще більше. Не дивно, що в якості агітаторів взяли консультантів-агентів брокерської фірми «Євролайф Україна», яка своїми окремими пенсійними рахунками та обіцянками ввела в оману навіть досить впливових людей. Ця компанія – лише корумпований посередник, який ділиться з деякими ударівцями, щоб ті приводили нових клієнтів у побудову гарно спланованої мафіозної фінансової піраміди. Звичайно, що гроші можливо й заберуть ті, хто сидить на верхівці цієї піраміди, а простому люду – зась. Роль агітаторів – просто розповідати, що кожен – обраний, щоб людина вірила, що саме вона забере свої гроші.
Цікаво, чи купляться люди на чергові курси по набору страхових агентів та лохотрону стосовно своїх близьких? Тож нехай палкі прихильники набору десятників та сотників у свої фінансові піраміди посоромляться, бо як казав Конфуцій: «Благородний муж ні від кого не чекає обману, але коли його обманюють, то він перший це помічає».