Бытие

Всім відомо, що на проведення Євромайдану, на забезпечення простих рядових громадських активістів харчами, одягом, засобами для самооборони та нападу з боку опозиційних сил були витрачені мільярди гривень. Проте, результат, на сьогоднішній день, залишає сподіватися на краще, адже теперішня влада не квапиться пакувати свої валізи, а пропонує та сподівається на мирне вирішення питання.
А тим часом, з „монетного двору” опозиції фінансові видатки для своїх гренадерів стрімко скорочуються, хоча це і не дивно. Важко сказати скільки ще потрібно коштів для залучення такої кількості людей для участі у масових заворушеннях, а також їх утримання. Багато кому із чесних та ідейних громадян вже набридло безрезультатне скандування на Майдані на підтримку Євроінтеграції та повну капітуляцію нинішньої влади.
Доказом про нестачу коштів у опозиційних сил стала сьогоднішня зустріч одного з лідерів громадських активістів Євгена Соболєва (громадська ініціатива „Воля”), із послом Франції в Україні Аленом Ремі на території резиденції. Зі слів Є.Соболєва, під час зустрічі обговорювалися подальші плани громадських активістів Євромайдану. Також він намагався вирішити питання надання фінансової допомоги з боку французів для утримання своїх „непідкупних” колег. Натомість, А.Рені вимагав від Є.Соболєва радикалізації інформаційної діяльності його команди, що призведе до неминучої революції в Україні. У разі здійснення вказаних заходів, він пообіцяв йому політичний притулок у Франції.
Таким чином, із прикладу Є.Соболєва, який запевняє всіх своєю „ченістю” та „заслуженістю”, складається враження, що в лавах опозиції й процвітає та сама корупція, проти якої вони стільки борються і намагаються „влити це у вуха” громадян України.

За останні два місяці не маніпулював думкою українців хіба що лінивий, видаючи «на гора» резонансні інформаційні приводи. Схоже до цієї численної когорти спеціалістів вирішив долучитися і Директор Школи політичної аналітики Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олексій Гарань.
Зазначимо, що політолог 20 січня дав не одну, а відразу дві прес-конференції. Першу – на «Обозревателе», другу – на ICTV. Лейтмотивом красномовних виступів політолога стала критика діючої влади, мовляв в Україні реалізується сценарій, «написаний в Кремлі» і далі в такому ж дусі… Нічого нового, в світлі останніх політичних подій абсолютно неоригінальний інформаційний привід. Критикувати – справа нехитра.
Цікаво інше – хто цього разу проплатив зазначені виступи політолога, який, як відомо, не відрізняється чіткою громадянською позицією? Як стало відомо серед журналістської братії, замовниками Гаранівських виступів були німецькі дипломати, зокрема, невідома громадськості жінка-дипломат, які й оплатили прес-конференцію на задану тему – по тисячі Євриків за кожну. Ось чому шикарний мерседес Е-класу з дипломатичними номерами D 00101 доставляв Гараня як на першу, так і на другу «пресуху». Ймовірно, безпосередньо у салоні лідера дойчеавтопрому Гарань й отримував «цінні» вказівки та кошти на «представницькі» витрати.
Саме тому напрошується інше питання: чи варто дослухатися до промов такого політолога-запроданця, який навіть у критичний для країни час думає про власний зиск та готовий маніпулювати думками співвітчизників за кілька євро. Чи це не зрада? Наразі констатуємо лише одне – не слід вірити всьому сказаному, історія все розставить на свої місця.

Американское финансирование, партийные фонды «Батькивщины», резервы, выделенные на поддержку Евромайдана, ну по крайней мере какая-то их часть, оказывается, оседает в карманах, ну или за прозрачными декольте шлюх. Что странно, совсем не элитных девочек по вызову, а местных, так сказать, районных деятельниц любовной индустрии.
Юрий Соболтына кануне празднования Крещения по поручению шефа мотался по подворотням Крещатика, пытаясь ублажить Пашинского, а по ходу и свои плотские прихоти. Ну хоть на этом спасибо, все же сэкономили народу деньги, от «элиток» пятистами гривнами не отделаешься. Хотя, может, они количеством брали, кто их знает этих олигархов с их извращенными фантазиями, там классика и орал не в моде, та и по натуре они куда угодно влезть могут, причем как говориться без мыла.
Другое дело если бы Соболты этих девочек на Майдан притащил для истосковавшимся по женской ласке активистов, оставивших родной очаг и жен, уйдя «правым делом» заниматься. Так чего ж и «левым» то не тряхнуть? В нашей стране все для народа должно быть, демократия, да и принципы от каждого по возможностям – каждому по потребностям не чужды активистскому духу настоящих мужчин. Причем, потребности то самые что ни наесть естественные. А вот транжирить деньги, причем, на глазах своих подчиненных и митингующих, да еще и на баб, когда страна в опасности, когда на баррикады нужно идти, так сказать, грудью стоять!, а не сиськи мять, это уже перебор, товарищи начальники! Негоже.
Понятное дело, тяжелое время настало, если дух боевой не поддержать, то долго не простоишь, тем более на морозе в палатках, как говориться, идеей сыт не будешь, разочек можно, даже полезно. Но, товарищи начальники, чего вам дома с женами то не сидится? Соболты так вообще тут примелькался. Или это он по совместительству подрабатывает? Помогать Пашинскому так уж от души помогать, раз помощник. Может и народу поможет, а?

До сьогоднішнього дня Євромайдан був схожий на цирк, а роль клоунів у ньому виконують наші опозиційні політики. Те, що відбувалося на Євромайдані, окрім як комедією з політичними клоунами, назвати ніяк не можна. Яценюк, Тягнибок, Кличко, Турчинов, Луценко та інші на публіці серед студентів мало не в «засос» цілуються, демонструючи «напоказ» оточуючим свою любов один до одного, до протестуючих та до України. Адже розуміють, що потрібно негайно набирати електоральні бали до майбутніх президентських виборів.
А що ж відбувається за кулісами? Лідери опозиції там також продовжують любити один одного, спільно відстоюючи інтереси опозиції та людей? Звичайно ж ні. За кулісами «показухи» опозиції, відбувається жорстока та непримиренна війна один з одним та з активістами цього ж Євромайдану.
Мені відверто цікаво, як європейські політики, які так по-західному підтримують наш Євромайдан, відреагували на сьогоднішні події на вулиці Грушевського в м. Києві, де групка радикально налаштованих активістів Євромайдану розпочала масові заворушення, та помножила «на нуль» лідерів опозиції? Мені здається, що першою реакцією у них було це амнезія та повна втрата пам’яті, стосовно того, що вони коли-небудь були причетні до Євромайдану та знайомі з їх лідерами.Кличка облили из огнетушителя и кричали что он предатель
Як і передбачалося, Євромайдан почав згасати на очах, а люди розбігатися по домівках. Майже всім людям, які брали участь в акціях протестів стало зрозуміло, що опозиція їх в черговий раз «намахала».
Саме це і стало критичною точкою сьогоднішніх подій, коли активісти Євромайдану, обдурені лідерами опозиції вийшли з під їх контролю та почали трощити державне майно.
Споглядаючи на сьогоднішні події в Києві, можна спокійно побачити перелякані фізіономії Кличка та його посіпак, які намагаючись в черговий раз попіаритися на заворушенні самі отримали «на горіхи». Було дуже весело спостерігати, як активісти Євромайдану загасили палку промову та феєричний піар Кличка з вогнегасника. Так, як сьогодні, Кличка привселюдно ще ніхто не «попускав» за все його життя.
На такі дії активістів Євромайдану, у толерантного європейського політика у Кличка викликало звичну для нього реакцію. Лідер опозиції показав своє справжнє обличчя, та з матюками і кулаками почав влаштовувати бійцівські розбірки з активістами. Мабуть згадав своє бандитське минуле, чи може «шиза» скосила і він подумав що на рингу. Але факт залишається фактом, боксера Кличка заледве стримали його посіпаки, щоб він як дурень не влаштував бійку. А я вважаю що вони врятували Кличка, а все тому що цей боксер привик боксувати один на один, а там було мінімум двадцять на одного.
Хоча з іншої сторони, варто було б, щоб активісти все таки набили морду Кличку, за те що він зі своїми клоунами стільки часу обдурював простих людей та грав на їх надіях та сподіваннях.

Українсько-румунський політичний та громадський діяч, лідер Громадського об’єднання «Новий Київ», екс-депутат Київради Зореслав Нестерович Шкіряк знову намагається засвітитися серед народу. Був час, коли перед черговими виборами до Київради, білборди показували рекламу з охайним, солідно одягненим, чепурним та засмаглим чоловіком українсько-румунського походження Зоряном Шкіряком. Акуратний піджак та випрасувана сорочка, підправлена у фотошопі досить гармонічно вписувалася у портрет Шкіряка. Схоже, тоді фотошопери забули показати те, що вони приховали від українських громадян. За цими всіма солідними речами приховувалися банальні зеківські наколки.
Роблячи невеликий екскурс у енциклопедію по тюремним татуюванням, та порівнюючи зображені та детально описані коментарі до них з тими, які набиті на плечі та на обох руках З.Шкіряка, можна досить сильно здивуватися. Виявляється, що Шкіряк Зорян Нестерович, 1970 року народження, в 1986 році двічі поставав перед судом: вперше - за статтею 206 Кримінального кодексу УРСР за хуліганство; вдруге - за статтею 141 Кримінального Кодексу УРСР за грабіж. У картотеці МВС людина з прізвищем Шкіряк значиться як кримінальний авторитет, пов’язаний з керівництвом так званого «Лівобережного» організованого злочинного угрупування. «Лівобережне» угрупування відоме простим киянам своїм контролем над кількома ринками столиці, зокрема - ринку «Троєщина». Зорян Шкіряк навіть заслужив там певний авторитет, тому товариші дозволили йому набити «поважні» татуювання.
Разом з цим, з настанням часів стабільності, та хоч якогось порядку, прибуток Шкіряка від збору данини з ринків спочатку впав, а потім - взагалі припинився. Таке складне положення З.Шкіряк вирішив виправити через політику. Щоправда, пробувши в політиці не дуже довго, на теперішній час є лише екс-депутатом. Саме тому, у Євромайдані З.Шкіряк побачив для себе море нових можливостей, щоб ловити рибу в мутній воді. До цього ж, йому вже підкидують додатковий заробіток. Заробіток цей полягає у тому, наскільки корисною та своєчасною буде донесена та чи інша інформація, що стосується внутрішніх, особливо фінансових справ Євромайдану. Щоденні великі кошти, які йдуть на підтримку маніфестантів, завдяки лідерам Євромайдану більшою мірою осідають у цих лідерах. А, оскільки Шкіряку не хочуть давати такий великий фінансовий куш, то, щоб він мовчав та лише звітував спонсорам «тим хто не в курсі» про ефективне використання коштів на Євромайдані. Іншою функцією Шкіряка є те, що він доносить Пашинському про осіб, які невдоволені розкраданням спонсорських грошей, за що, Пашинський звичайно віддає йому невеличку подяку – 20 000 доларів США щомісячно.
Отримуючи такі вели кошти, Шкіряк почав працювати на Євромайдані з таким ентузіазмом, що диву давалися навіть його близькі знайомі. Інформація до Пашинського долітає майже миттєво з періодичністю одна година. Щоправда, ті, кого він прикриває не удостоюються навіть викликати асенізаторську машину, щоб почистити відкриті біо-туалети, які, пробачте за відвертість, дуже з гарного боку показують центр нашої столиці.
Вся ця робота на публіку просто вже набридла киянам. Зоряну варто було б згадати старовинне румунське прислів’я, адже це його коріння: «Перлина лежить на дні морському, а падаль - плаває на поверхні».

Верховна Рада України запрацювала і тут все почалось… Знову заклики і викрики. Відсутність єдиної програми, злагодженості дій опозиційних сил призводить до незрозумілих дій. Ніхто не розуміє, що робити, чого домагатись, за що скандувати, а найголовніше, хто ж все-таки буде «босом» опозиції.
Самі не розібравшись всередині себе, чудять опозиційні нардепи тепер уже і в залах ВР України. Вимагали опозиційні сили багато всього на одній із останніх погоджувальних рад. Тут лунали вже давно всім відомі гасла щодо відставки міністра внутрішніх справ України, «припинення політичних репресій» проти учасників Євромайданів, необхідності заслуховування генерального прокурора України у парламенті, необхідності створення тимчасової слідчої комісії задля пошуку конструктивних шляхів вирішення наявних проблем, адже наявна ситуація лише загострюється. Спікер погодився розглянути питання щодо тимчасової слідчої комісії, однак тут знов халепа, опозиціонери, не дочекавшись відповідей, покинули сесійну залу. З ким же із представників опозиції дискутувати?
При чому, встиг пропіаритись за рахунок Євромайдану вже і пан Ляшко. Давно його не було чутно, мабуть знову вили заточував, натхнений останніми «небувалими піар-досягненнями» свого «побратима» Портнікова. Кожем’якін з Аваковим на наступному фракційному засіданні взагалі якісь претензії хочуть висловити керівництву «Батьківщини» та ініціювати на розгляд питання щодо неефективності діючої практики прийняття тактичних рішень та необхідності її кардинальної зміни.
Якщо ж подивитись зі сторони на весь цей опозиційний гармидер, то одразу можна згадати басню Крилова: «Лебідь, рак і щука». Якщо так продовжувати – діла не буде. Тож, може треба спочатку розібратись всередині себе, вибудувати чітку програму з конкретними пунктами її виконання, і тільки тоді іти з цим всім в люди? Хоча, якщо у опозиції завдання робити все, аби було тільки гірше, то немає чого і дивуватись…

Прийняття 16 січня п.р. Парламентом Державного бюджету на 2014 рік та інших законодавчих актів виставило назовні проблеми всередині опозиції та зокрема в партії «УДАР». Тривала ескалація конфліктів між різними групами впливу «УДАРу» за лідерство ще більш загострилася з провалом плану опозиційних сил зашкодити роботі Верховної Ради.
Заступник партії Віталій Ковальчук вже не бачить Віталія Володимировича на чолі «УДАРу» та готується зайняти його місце. В зв’язку з цим, ним проведено дві окремі наради з депутатами цієї фракції. Знаково, що проведення вказаних нарад не було узгоджено ні з В.Кличком, ні з другим заступником партії Артуром Палатним. Відчувши «смалене», Віталій Кличко доручив Палатному особисто бути присутнім на одній з нарад та з’ясувати питання, які були підняті В.Ковальчуком перед депутатським корпусом.
Окрім того, варто зазначити, що відносини В.Ковальчука та А.Палатного стали давно ворожими, внаслідок чого обидва заступники вже зібрали масу компромату один на одного і чекають слушного моменту, аби передати його В.Кличку.
Самі ж рядові партійці теж вкрай невдоволенні керівництвом «євромайдану» з боку В.Кличка та його безглуздими витівками на публіці, розуміючи, що Віталій Володимирович не той лідер, на якого можна робити ставки.
Відчуваючи внутрішнє бродіння у партії та невизначеність самого Кличка у подальших діях, В.Ковальчук розпочав кампанію з «тихого» захоплення влади в «УДАРі».
На чиєму боці опиниться більша частина політради «УДАРу» під час наступного з’їзду партії і кому вручать кермо партійного тягача, можна тільки здогадуватись, однак стовідсоткову підтримку, завдяки власній політичній нерішучості, Кличко-старший уже втратив.

Останнім часом нечувану активність розвів найбільш творчий функціонер «Удару» Валерій Карпунцов. Гарно знаний партійний інтриган та розпусник приміряє на себе амплуа … партійного лідера!
Своє «особливе призначення» Карпунцов осягнув після набуття чинності змін до Податкового кодексу України, – так званих «поправок Кличка». Мовляв, сьогодні голова Кличка – вже майже у політичному смітнику та жодних шансів на президентське майбутнє не має. А Карпунцовська – ось вона! Словом, переповнився Карпунцов відчуттям власної значущості та почав активну власну піар-кампанію.
Після зустрічі з Генеральним прокурором України В.Пшонкою, що відбулась восьмого січня, «ударний інтелектуал» Карпунцов висловив свою «авторитетну» думку заступнику голови «Удару» В.Ковальчуку про недоцільність подальшої участі у переговорному процесі щодо зняття кримінальної відповідальності з учасників «Майдану».
«Всунувся» Карпунцов і в питання юридичного переоформлення майна Будинку профспілок України з Федерації профспілок на так звані незалежні профспілки.
Що далі прийде у «світлу голову» Карпунцова, важко збагнути, однак одна думка там уже точно засіла: «Бориску, даруйте, Валєрку - на царство»!

Вступление в законную силу «Налоговых поправок Кличко» сильно взбудоражили однопартийцев лидера «Удара». Перспектива снятия с президентского забега Кличко сильно вдохновила функционеров боевой партии. На собственное соискательство.
Конец минувшего года ознаменовался демонстрацией кандидатский притязаний депутата «Удара» Сергея Каплина. Начало наступившего – лидерскими притязаниями Валерия Карпунцова.
Реакция Кличко на подобные амбиции «соратников» была не менее эмоциональной, чем на принятие налоговых поправок. «Страховым политическим полисом» Кличко может стать только… изменение Конституции Украины! Ни много, ни мало! Тем не менее, именно подготовкой соответствующего пакета предложений заняты сегодня депутаты «Удара» В. Ковальчук и В.Чумак. Цитируя класиков Ильфа и Петрова, писакам или писяям маленький совет: “пиШите, Шура, пиШите - они золотые”…

Буде рейтинг, буде влада. Цю нехитру формулу знає кожен політик. Високі рейтинги – одна з найважливіших складових успіху під час виборчих перегонів. Саме на ці рейтинги працюють виборчі штаби потенційних кандидатів. Проте, щоб вдало звести рейтинги та владу, одного бажання замало, потрібно діяти. З 21 листопада опозиція діє, майданить Україну на очах у всього світу, так би мовити, підіймає рейтинги як може, щоб якомога ближче наблизитися до омріяної влади.
Цікаво, що думають з цього приводу майбутні виборці, як оцінили півтора місяці гіперактивної опозиційної діяльності? Хто з політиків отримав електоральні дивіденди? Як виявилося, результати для деяких опозиціонерів з великими амбіціями виявилися не те що невтішними, а просто шокуючими.
Згідно з даними соціологічної групи «ОПАД», серед опозиційних кандидатів лідирує Віталій Кличко, якого підтримує – 18% респондентів. Далі по списку йде Яценюк зі своїми 9% та, Петро Порошенко, якого підтримали 8% опитаних. Тягнибок традиційно пасе задніх. Після оприлюднення рейтингів Яценюк досі перебуває у важкому ступорі від таких показників. Мало того, що відрив «побратима» Кличка боляче вдарив по політичних амбіціях політика, так тут ще й Порошенко впевнено наступає на Яценюківські п’яти.
Несподівано, на заздрість всієї «апазіції» і компанії, рейтинг Порошенка почав стрімко зростати. Такий ріст електоральної прихильності до Порошенка є цілком зрозумілим на фоні безликості інших опозиціонерів. Одне тішить «доброзичливого» Яценюка, що Тягнибок взагалі залишився за межею рейтингу.
Однозначно можна лише констатувати, що Порошенко тишком-нишком нарощує показники за рахунок опозиційного електорату, доки «об’єднані» ніяк не визначаться, хто в опозиції «хазяїн». Якщо так піде й надалі, то Петро Олексійович має всі шанси догнати та перегнати опозиційних лідерів.