Настоящее |
Автор блога: |
Все рубрики (4) |
0
|
Євромайдан наразі потрохи вщухає. Ми бачимо, як він трансформувався з центрового місця висвітлення громадської позиції людей на банальну циркову арену опозиціонерів. Наразі ж, все це більше нагадує місце відпочинку для безхатченків і безкоштовний майданчик для вечірнього довкілля з виступами рок-гуртів різного класу та масштабу. Звичайно ж, не можна так говорити про всіх його відвідувачів, однак корінним киянам цей гармидер у центрі міста вже теж порядком набрид. Всі розуміють, що на даний час на Майдані вже нікого не турбує ЄС чи РФ як партнери. Народ вже хоче свята, йому не потрібні, ані представник Державного департаменту США пані Нуланд з її випічкою у кошику, ані Єврокомісар з питань розширення ЄС та європейської політики сусідства товариш Фюле з обіцянками надання кредитів, ані Путін із Китаєм разом узяті. А тут ще і майбутніми президентськими виборами по трохи голову починають полоскати. З іншого боку – «куй залізо поки гаряче», адже після свят так вже не збереш стільки слухачів в одному місці для своїх спічів. Боротьба за лідерство в середині опозиційних сил триває. Кожен бачить себе безсумнівно єдиним представником від опозиції на майбутніх президентських перегонах. Опозиційні лідери пожирають один одного, використовуючи всі методи. Сьогодні вже нікого не здивуєш фото чи відео роликами про пікантні моменти особистого життя чи уподобань Кличка, походженням або життєвими цінностями Яценюка, націоналізмом чи навіть фашизмом з відвертою, на цьому тлі, навіженістю Тягнибока. Проте, кожен з них навіть увісні бачить себе у президентському кріслі. Для втілення своєї мрії у життя кожен йде притримуючись свого чітко розрахованого плану дій. При цьому, всі як один, вкрай хворобливо реагують до будь-яких перепон, що з’являються на їх шляху. Наразі, у таборі «ударівців» занепокоєні фактами появи так званих «сторінок-клонів» сайтів їх регіональних партійних організацій. Які з систематичною періодичністю викривлено висвітлюють ті чи інші наміри партії. Сірий кардинал Ковальчук, вже зобов’язав своїх підлеглих здійснити моніторинг таких «клонів» у всіх регіональних осередках з метою подальшого вжиття заходів щодо їх закриття. Хоча, після останніх словесних «розборів» за кулісами центральної сцени Євромайдану між Кличком та Яценюком щодо того, хто кому «Рабіновіч» і за чиї кошти все це робиться, не складно прийти до логічного висновку хто кого поливає багнюкою і навіщо. Все це задля того, щоб втішити невдоволене «его» щодо рівня свого нинішнього політичного рейтингу. Всім зрозуміло, що у гротеску та театральному майстерності Кличко відверто програє, однак подивимось до чого це призведе в результаті…
Нет комментариев
|
0
|
20 грудня в Луцьку відбулась українсько-польська конференція «Дорога до Європи». Захід, в ході якого обговорювались євроінтеграційні шляхи розвитку країни, був ініційований у ході неофіційної зустрічі Генерального консула Польщі Б.Бживчи з членами регіонального «Штабу національного спротиву» В.Пащенком та І.Алексєєвим. Пащенко- координатор «Євромадану», Алексєєв – заступник голови обласного «УДАРу». Принаймні з боку Польщі були особи, уповноважені на представництво своєї крани на подібних заходах, чого не скажеш про наших співгромадян, які вирішили, що прапорець ЄС у них на грудях дає їм право вирішувати такі питання. В принципі, конференція цілком банальна та передбачувана. Тим більше за участю Польщі, ще й на Волині. , якщо наші співгромадяни прагнуть лише погорланити та попіаритись, прагнення польської сторони затягти Україну в ЄС чіткі, осмислені та стратегічні. Проведення подібних заходів – це лише верхівка айсберга. На сьогодні Польща - це одна з найслабших країн та економік Євросоюзу. З усієї Європи туди стікаються найгірші товари та висмоктуються здобутки. Польщі потрібен новий, слабкий член ЄС, на кого можна перекинути своє «ярмо». Окрім загальноєвропейського шлаку, Польща не проти скидати в Україну ще й свій низькопробний товар. За своє посередництво між Україною та Європою Польща хоче отримати статус так званого «куратора» над Україною як більш досвідченіший та сильніший член ЄС. А це вже означає, що поляки згадають часи свого панування на Україні та, в якості заможних «господарів життя», увійдуть у нашу з вами буденність. |
0
|
Схоже, що Новий Рік розпочнеться для Києва та всієї України маршем відвертих фашистів під гаслом «Бандера прийде - порядок наведе!». Факельні ходи нацистів 1 січня, у день народження Степана Бандери відбудуться, як завжди під прапорами партії «Свобода» і ОУН-УПА. Сама помпезна нацистська масовка цього разу відбудеться у Києві, де бандерівські урочистості очолить сам Олег Тягнибок. Цікаво й те, що в палаючих смолоскипами колонах в основному крокуватимуть традиційно підлітки в шапочках-масках з прорізами для очей. Багато туристів з Європи, які приїхали у Київ на новорічні канікули, відразу помітять схожість факельної ходи «Свободи» з ходою нацистів у Німеччині 30-х років минулого століття. Нічні примари дійсно нічим не відрізнялися від німецьких маршів факельників напередодні перемоги Гітлера. Учасники ходи, розгорнувши банери «Бандера - наш герой!», «Геть московських окупантів! Геть московських холуїв!», «Досить бухати - пора воювати!» торжествуватимуть не тільки на вулицях і площах українських міст. Головною прикрасою ходи нацистів, як завжди буде голова парламентського комітету з питань вищої освіти Ірину Фаріон - найлютіша русофобка з партії «Свобода», яка прославилася тим, що ганьбила дітей у дитячих садках Львова, батьки яких мали необережність дати своїм чадам російські імена. Цей політичний «вовкулака» у спідниці буквально кидається на людей, що говорять по-російськи. Що ж, залишається сподіватись, що цей нацистський шабаш стане останнім в історії нашої держави! |
0
|
Інтелекту триголової опозицій та армії її численних політтехнологів не вистачило навіть для належного використання наявного протестного потенціалу Євромайдану на свою користь. Опозиція виявилася безпомічною та безсилою в боротьбі за владу. Опозицію спіткав ефект зворотної дії, адже опозиційна трійця на прикладі Євромайдану вкотре доказала свою неспроможність у прийнятті доленосних для України рішень. Тому мимоволі виникає питання, а навіщо українцям така опозиція, яку і опозицією важко назвати, адже кожен з лідерів грає виключно в свої ворота та переслідує власні політичні інтереси. Аналізуючи події Євромайдану, стає очевидно, що в Україні брак справжніх лідерів, незаангажованих та самостійних, здатних привести майдан до перемоги. Опозиціонери постійно шукають нові піар ходи, проте програють одну партію за іншою, адже так відбулося і з блокуванням державних інституцій, і з барикадуванням центру столиці. Яценюк, Тягнибок і Кличко вкрай розчарували активістів Євромайдану, які замість цих зрадників шукають нового ватажка, адже на прикладі Євромайдану можна зрозуміти куди Україну заведе псевдопатріотизм опозиційної трійці. Розбрат опозиції дуже яскраво проявився на тлі Євромайданівського руху. Стає зрозуміло, що навряд чи опозиція домовиться та визначиться з єдиним кандидатом, адже місяць на майданівській сцені відбувалося не що інше як боротьба за електорат. Європершопричина зібрання наразі втратила свою актуальність, якщо найближчим часом не відбудеться переформатування євромайдану, то можна з впевненістю констатувати той факт, що опозиція повністю себе дискредитувала перед потенційним виборцем. Серед майдану ходять чутки, що опозиція спробує трансформувати Євромайдан у так званий «народний фронт» з філіями в усіх регіонах України, проте етимологія слова «фронт» викликає далеко не позитивні та заспокійливі асоціації про краще майбутнє. Розпалюючи ворожнечу серед населення опозиція заздалегідь прирікає себе на поразку, адже українці прагнуть мирного урегулювання будь-яких конфліктних інцидентів. Чи з’явиться на майдані сильний та незаангажований політичний лідер нової генерації? Допоки що з молодих і ранніх на майдані піариться лише Женя Тимошенко. Проте чи готова Україна вкотре зв’язатися з істеричною династією Тимошенко? Очевидно, що ні. Наразі хочеться вірити, що Україна отримає достойного лідера у доленосному 2015. |